Ваші діти - найкращі. Хіба не так? Але іноді улюблена дитина викидуэ таке, що покарання стає неминучим. Одні з нас без вагань шлепнут дитину по попі, для інших покарання сина або дочки перетворюється у власне покарання: «Він такий маленький і так нас любить, він так ображається на будь-яке покарання». Кого не відвідували подібні думки?

Батьківська любов - потужний важіль у виховному процесі. Щоб малюк розвивався нормально, необхідно кілька разів на день обіймати його й говорити: «Я тебе люблю». Зірвавшись на - чадо, знайдіть в собі мужність визнати власну неправоту, попросити у нього вибачення і скажіть, як гаряче ви його любите. Дуже часто причини пустощі дітей криються в нас самих, у батьківській поведінці. Діти страждають від недоліку уваги, і неусвідомлено прагнуть привернути його до себе. Шум, пустощі і біганина по квартирі часто мають сенс тільки тоді, коли ви на це реагуєте. Перестаньте помічати пустощі, і, якщо немає глядачів, балаган буде швидко згорнуто.

В сім'ях часто застосовує покарання хто-небудь один з батьків. В принципі, це зрозуміло, образити власну дитину - задоволення з малоприємних, ось і ухиляється тато або мама від неприємних обов'язків і перекладає їх на чоловіка. Дитина в цій ситуації розбирається дуже швидко, і, зазнавши покарання від одного, біжить за розрадою до іншого. Він чудово відчуває, що покараний не тільки він, але і той, хто його покарав. Первинні навички маніпулювання оточуючими прищеплюються дитині саме в такій ситуації. Як би не було неприємно, знайдіть в собі сили проявляти солідарність, якщо покарання дійсно необхідно. Чому мама повинна здаватися дитині суворіше, ніж тато, чи навпаки?

Інший важливий момент «правильності» покарання - це його своєчасність. Покарання повинне бути відразу за проступком, поки дитина ще пам'ятає його і усвідомлює те, що сталося. Діти, особливо малеча, швидко забувають те, що було в недалекому минулому, а якщо й пам'ятають, то гострота сприйняття поступово знижується, проступок здається неважливим. В результаті «покарання ні за що» ніякого виховного ефекту не приносить.

Не кожне покарання ефективно. Враження від нього швидко випаруються з свідомості дитини, і вже через пару годин проступок може повторитися, якщо не акцентувати увагу на суті порушення. Дитина повинна зрозуміти, що поганий його вчинок, а не він сам. Він має бути бути впевнений у можливості батьківського вибачення, якщо вина усвідомлена.

Ніколи не погрожуйте дитині. Він ще маленький, і сприймає загрозу «віддати дядькові міліціонеру» за чисту монету. Де ж шукати співчуття та захисту малюкові, якщо власні батьки від нього відмовляються?

Якщо повторити людині сто разів що він свиня, на сто перший вона зарохкає. Всі знають цей вислів. Але чому тоді так часто дитина може почути, що він негідник, йолопе? Думаєте, він стане після таких слів краще вчитися або вести себе? Помиляєтесь. Навішування ярликів формує у дитини занижену самооцінку і провокує появу в подальшому безлічі проблем.

Ні в якому разі не застосовуйте фізичних покарань. Діти, яких регулярно карають батьки, часто виростають замкненими і жорстокими, ображають тих, хто слабкіше. Темна ванна кімната, комора або просто кут кімнати - не найкраще місце для усвідомлення неправильності і значущості проступку. Набагато ефективніше буде ґрунтовний, спокійна розмова.

Невербальне спілкування – значна частина спілкування між людьми. З усього обсягу невербального спілкування 80% припадає на погляди, зорові контакти. Помітивши, що, спілкуючись з дитиною, ви не дивіться в його бік, він швидко зрозуміє, що «перегнув палицю». Не перегинайте її ви, зробіть крок до примирення першими. «Добре слово і кішці приємно» - стара російська приказка. Хваліть свою дитину. Не будьте скупі на похвалу, не забувайте відзначати всі-яка хоч трохи хороші вчинки. Ваша дитина не хоче бути поганим, йому дуже подобається бути розумницею, але тільки якщо ви це помічаєте і вчасно оцінюєте.