З розумінням ставтесь до того, що у вашої дитини щось не буде виходити одразу, дайте їй право на помилку. Запасіться терпінням;
Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення;
Не можна порівнювати дитину з іншими дітьми та казати, що вона гірша від інших;
Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму;
Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які запитання;
Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною (важлива не тільки кількість, а й якість проведеного часу. Простого перебування «поруч» з дитиною недостатньо, Ви повинні взаємодіяти з нею).
Спирайтесь на сильні сторони дитини;
Уникайте підкреслення невдач дитини;
Показуйте, що ви задоволені дитиною (слова підтримки, схвалення);
Демонструйте свою любов до дитини ( привітна посмішка, контакт очей, обійми, поцілунок);
Допоможіть поділити великі завдання на частини;
Дозволяйте дитині самій розв’язувати проблеми там, де це можливо;
Проявляйте емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у вашу дитину.
Стримуйтесь і не лайте школу й учителів у присутності дитини, якщо у вас є запитання, то особисто обговоріть їх з вчителем;
Будьте послідовними та передбачуваними у вимогах дотриманні певних правил та обмежень, це привчає дитину до порядку, стабільності, запобігає тривожності;
Обмежень вимог, заборон не повинно бути забагато, вони мають бути гнучкими.
Тон, яким повідомляється вимога, заборона, має бути твердим але дружнім. Треба обов’язково пояснювати коротко, чітко, зрозуміло, чому не можна.
Корисно заздалегідь обговорювати з дитиною виконання правил і вимог, нагадуючи про них, попереджаючи можливі труднощі. У таких випадках місія батьків – бути помічниками у виконанні добровільних забов’язань, а не суворими наглядачами.
Завжди пам’ятайте про власний приклад, часто він набагато красномовніший, ніж десять ваших правил разом узятих;
Твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху

Поради батькам

Ніколи не віддавайте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію, гурток. Так у дитини буде недостатньо часу для ігор, відпочинку та виконання завдань без поспіху. Бажано починати відвідувати гуртки та секції за рік до вступу до школи або через рік.

Першокласник здатен концентрувати увагу не більш як на 10-15 хв. Тому між виконанням завдання необхідно перериватися й обов’язково давати дитині фізичну розрядку (попросити пострибати на місці 10 разів, потанцювати кілька хвилин, побігати, тощо). Починати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Протягом першого року навчання ваша дитина понад усе потребує вашої підтримки. Хваліть, підтримуйте, не карайте за двійки. Акцентуйте увагу на вміннях та досягненнях, а не на прикрощах та невдачах. Так ви сформуєте впевненість у власних силах та мотивацію до досягнення успіху.

Не плутайте підтримку з похвалою і нагородою. Похвала може бути і не бути підтримкою. Підтримка базується на тому, щоб допомогти дитині відчути свою потрібність. Різниця між підтримкою і нагородою визначається часом і ефектом. Нагорода зазвичай дається за добре виконану справу, досягнення в певний період. Підтримка, на відміну від похвали може надаватися за будь-якої спроби або невеликого прогресу.

Можна виявляти своє незадоволення окремими діями, а не дитиною загалом. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, бо інакше воно переростає у неприйняття.

Як виконувати домашні завдання

Вдома в жодному разі не можна дублювати школу, батьки не мають ставати вчителями. Основна функція батьків – допомогти, що проявляється у підтримці, надання максимально можливої самостійності в організації своїх дій з виконання шкільних правил. Діти мають самі пам’ятати про домашнє завдання, звикати його робити в один і той самий час (оптимально почати близько 16-00), самостійно готувати місце для роботи. Найважливіше у виконанні домашніх завдань для розвитку навчальної самостійності і відповідальності дитини – уміти розпочати справу без зовнішніх спонукань і довести її до кінця.

Коли з’являються великі за обсягом домашні завдання (час виконання - більш ніж півгодини), дитині треба допомогти спланувати послідовність її дій. Допомога полягає в тому, щоб запитувати її про те, як їй зручніше, а не в тому, щоб говорити, як має бути.

Батькам за жодних обставин не слід змушувати дитину переписувати невдалу роботу.

Батьки не повинні виставляти дитині оцінки

Найбільш розповсюдженні помилки у вихованні:

Часте застосування погроз і фізичних покарань;
Власне недотримання вимог, що оголошуються дитині;
Негайне виконання бажань і примх дитини;
Надмірні вимоги. Постійний тиск і вимоги ні до чого доброго не призведуть. Треба стимулювати дитину до виконання певних обов’язків, перш за все зацікавивши її цим. Можливо, спочатку ігровими моментами. А потім і через мотивування користі тієї чи іншої діяльності